Як допомогти дитині із затримкою психічного розвитку

За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у дитячому віці у 12-20% дітей. Зазвичай це порушення діагностується спеціалістами у старшому дошкільному віці або лише при вступі до школи. І, якщо до підліткового віку така дитина не отримала належної допомоги і психічний розвиток не приведено до вікової норми, його затримка призводить до особистісної незрілості, підвищеної афективності, а, нерідко, й до девіантної поведінки.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпів розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидко­му пересиченні інтелектуальною діяльністю.

Причин затримки психічного розвитку багато, серед них, зокрема:

-      спадковість;

-      несприятливі умови виховання;

-      тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують ма­люка;

-      порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Щоб вчасно виявити затримку психічного розвитку у дитини, слід знати як вона проявляється у дітей різного віку.

Для дитини дошкільного віку із ЗПР характерними є:

• недорозвиток ігрової діяльності – дитина не приймає за­пропоновану їй ігрову роль, не дотримується правил гри, віддає пе­ревагу рухливим іграм. У процесі сюжетно-рольової гри така дитина діє з ігровим матеріалом стереотипно, стикається з труднощами при виконанні окремих ролей;
• недостатня пізнавальна активність, швидка втомлюваність, виснажуваність, які серйозно гальмують ефективність розвитку і на­вчання дитини. Швидка втомлюваність призводить до зниження працездатності, що негативно впливає на засвоєння знань;
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід поводити­ся з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо.